Назва цього захворювання очей відома здебільшого медикам, пересічним краянам цей термін мало про що говорить. Утім, про набряки та больові відчуття, свербіж повік багатьом довелося дізнатися не з підручників. Хвороба не смертельна, але надокучлива. Як упоратися з недугою, з’ясовували у фахівця – асистентки кафедри оториноларингології, офтальмології та нейрохірургії ТНМУ, кандидатки медичних наук Катерини Алексевич.
– Блефарит – це захворювання, яке супроводжується хронічним запаленням країв повік і досить складно піддається лікуванню, – розповідає Катерина Віталіївна. – Виділяють простий, лусочковий та виразковий блефарити. Пацієнтів з цією недугою непокоїть почервоніння країв повік, свербіж, печіння, відчуття стороннього тіла, іноді сльозотеча. При огляді органів зору спостерігається почервоніння та потовщення країв повік (простий блефарит). За лусочкового блефариту на війковому краї повік можуть з’являтися лусочки, шкіра під якими гіперемована й потоншена. При виразковому блефариті біля коренів вій утворюються гнійні кірочки, які важко видаляються, часто разом з віями, а під ними залишаються кровоточиві виразки. Вії склеюються в пучки. Рубцювання виразок з часом може призвести до неправильного росту та навіть випадіння вій. Причини запалення країв повік різноманітні: некориговані або неправильно кориговані аномалії рефракції (гіперметропія чи астигматизм), паразитарні захворювання повік (демодекоз), дисфункція мейбомієвих залоз, захворювання шлунково-кишкового тракту. Непоодинокими є випадки цієї недуги в осіб, які хворіють на цукровий діабет, алергічні захворювання. Глистні інвазії, авітамінози, несприятливе зовнішнє середовище – також серед основних «чинників впливу».
За словами лікарки, блефарит часто набуває хронічного перебігу, схильний до загострення. Передусім треба усунути головну причину захворювання. Тому хворі повинні пройти загальне обстеження та перебувати під спостереженням і лікуватися не лише в окуліста, але також в ендокринолога, гастроентеролога, алерголога, оториноларинголога, стоматолога, дерматолога (залежно від причини блефариту). За хронічного перебігу захворювання потрібно позбутися наявності в пацієнта підшкірного кліща роду демодекс (Demodex folliculorum), який паразитує у волосяних мішечках, фолікулах, сальних і мейбомієвих залозах людини та деяких домашніх тварин (собаки, кішки). Цей паразит постійно живе на шкірі обличчя в ділянці щік, носа, чола, зовнішнього слухового проходу. Тобто він є нашим симбіонтом і його наявність не є патологією. Вважають, що до 60 років майже 50 відсотків людей є носіями кліща. Проте в певної категорії людей зі зниженою реактивністю організму він може призводити до стійкого хронічного захворювання із сезонними загостреннями навесні й восени. Продукти життєдіяльності кліща є сильним алергеном, сприяють розвитку шкірних захворювань і викликають специфічне ураження очей – демодекозний блефарит і блефарокон’юнктивіт. Такі пацієнти скаржаться на «втому» очей, свербіж війкового краю повік і брів, які підсилюються при дії тепла, після споживання гарячих страв, алкоголю, пощипування, печію, відчуття стороннього тіла або піску в очах, «повзання мурашок», важкість повік і клейкі виділення вранці, нагромадження пінистих виділень у кутиках очей протягом дня. В 60 відсотках недужих демодекозний блефарит поєднується з демодекозом шкіри обличчя, основними елементами якого є еритема, телеангіектазії, мілкі папули та пустули, великопластинчате шелушіння шкіри.
При обстеженні виявляємо помірне почервоніння шкіри повік, поширені протоки мейбомієвих залоз, при натискуванні з них виділяються густі або вершкоподібні виділення, помітні інфаркти й конкременти мейбомієвих залоз. Видні й дистрофічні зміни вій: шийки цибулин потоншені, їх стержні мають лусочкоподібні нерівності, ділянки депігментації, муфтоподібні потовщення біля коренів. Помітні дрібні гнійнички по краю повік і множинні папіломи, телеангіектазії на шкірі між віями.
Для підтвердження діагнозу слід зробити спеціальний аналіз, який дозволяє виявити кліща в лусочках обличчях, шкірному салі та віях. Лабораторна діагностика демодекозу досить проста й можлива навіть у присутності пацієнта. З кожного ока береться по 8 вій: чотири – з верхньої повіки, стільки ж – із нижньої. Їх кладуть на предметне скло в краплю лужного розчину або суміші з 1 мл гліцерину та 9 мл фізрозчину, накривають покривним скельцем і досліджують під мікроскопом. Нормальною вважають чисельність кліщів 0-1, патологічною 3-4 кліщі та більше на шести віях.
Щоб позбутися блефариту, Катерина Алексевич радить найперше звернутися до окуліста, набратися терпіння, бо це тривалий процес, який вимагає педантичності як від фахівця, який лікує, так і від пацієнта. Насамперед потрібна ретельна гігієна повік. Необхідно щодня видаляти лусочки з країв повік. Це можна робити дитячим шампунем або слабким розчином натрію бікарбонату, тобто харчової соди. Зараз в аптеках можна придбати спеціальні засоби для догляду за повіками (блефарошампунь, блефарогель). Добре обробляти краї повік спиртовим розчином календули, але цю процедуру треба виконувати обережно, щоб розчин не потрапив в очі, бо спричинить їх подразнення. Якщо діагностовано задній блефарит, то показаний масаж країв повік (5-20 процедур), який повинен робити окуліст. Після масажу краї повік обробляють спиртовим розчином календули. Для лікування використовують також мазі з антибіотиком. До хронічних блефаритів часто приєднуються ознаки «сухого» ока й тоді необхідно застосовувати ще замінники природної вологи – так звану «штучну сльозу».
При демодекозних блефаритах додатково проводять протикліщеву терапію, використовують місцеві акарицидні етіотропні препарати (цинк-іхтіолова мазь, демалан), для вмивання застосовують дігтярне мило. Лікування цього виду блефариту слід проводити разом з дерматологом. Воно повинне тривати не менше 45 днів, що відповідає терміну розвитку кліща.
Щодо харчування, то пацієнтам рекомендують гіпоалергенну, молочну та рослинну їжа, з врахуванням можливої патології шлунково-кишкового тракту.
Для вмивання можна використовувати трав’яні збори, одначе фітотерапію повинен призначити спеціаліст, зважаючи на особливості шкіри кожного пацієнта. Так, для промивання, компресів і примочок використовують відвар кореня алтеї лікарської, крайових квіток волошки синьої, трави очанки лікарської, листків горіха волоського, трави чебрецю звичайного або листків рути запашної: 10 г залити 200 мл холодної води, довести до кипіння, кип’ятити 5 хв. на малому вогні, настояти 1 год. і процідити через стерильну марлю.
Отже, успіх лікування блефаритів полягає у своєчасному зверненні пацієнта, виявленні основної причини захворювання та комплексному наполегливому лікуванні хворого.
Лариса ЛУКАЩУК